Главная › Новости

Утворення Гуляйпільського району : екскурс в історію » Гуляйпільський Інформаційно-пізнавальний портал

Опубликовано: 22.10.2018

 Славний літопис має Гуляйпільська земля, і  гортаючи сторінки історії слід відзначити, що :

         У 1770 році  починається будівництво Новодніпровської лінії укріплень для охорони тогочасних південних кордонів.

     Основу її склали сім фортець : Олександрівська, Микитська, Григорівська, Кирилівська, Олексіївська, Петровська. Крім них були засновані військові пости і поселення, серед яких і Гуляйполе.

      Територія майбутнього району входила до Кальміуської паланки Війська Запорізького Низового . До 70-х років XVІІІ століття ці землі були не заселені, через близькість до турецького кордону. Після спорудження Ново-Дніпровської укріпленої лінії фортець (від гирла р. Берди до гирла р. Мокрої Московки із центром у фортеці Олександрівській (сучасне місто Запоріжжя ) у балці Калмичці, на річці Гайчур виникають стихійні поселення. Тут оселяються колишні запорожці, відставні солдати, біглі селяни та гайдамаки.

 

     У 1785 році правління Катеринославського намісництва зобов’язало Новомосковський земський суд заснувати і облаштувати біля Гайчура при балці Калмичкі державну військову слободу Гуляй-Поле. Назву дали переселенці з села Гуляй-Поля (сучасний Златопіль - районний центр Кіровоградської області). Вони й дали назву новому населеному пункту  “Гуляйполе”  в пам’ять про рідне село. Поселення носило військовий характер, заселення проводилось сотнями. Сотні поступово перетворювалися в адміністративні одиниці. Так заселялись Подолянська, Піщанська, Гурянська, Вербівська, Бочанська, Херсонська та пізніше Польська сотні. У 1794 році поселення мало 150 дворів.

 

         У звязку з військовим характером поселення, територіальний поділ села йшов не на вулиці, а на сотні, які поступово перетворювалися на адміністративні одиниці - громади на чолі з виборними старостами.

У 1797 році побудовано дерев’яну православну церкву “Воздвиження Чесного і Животворящого Христа Господнього”, а Гуляй-Поле  стає волосним центром Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

На початку ХІХ століття заселяється територія, що склала в  майбутньому територію сучасного Гуляйпільського району. У 1800 році засновується село Туркенівка (суч. Малинівка), у 1802 - село Успенівка, а у 1806 році село Санжарівка (суч. Полтавка). Утворюються Туркенівська та Успенівські волості.

 

         У 1798 році Гуляйполе стало власним центром. В центрі почала розвиватися торгівля. В її інтенсивному розвитку  чималу роль відіграли чумаки, торгівельні шляхи, яких йшли через Гуляйполе  у південні порти.

 

У 1859 році в Гуляйполі пройшов перший ярмарок. Згодом їх влаштовували тричі на рік. Для цього, у центрі села, була відведена велика ярмаркова площа. Гуляйпільський ярмарок був єдиним в Олександрівському повіті який мав товарообіг у 100 тис. крб. Діяло більше півсотні торгівельних підприємств із загальним оборотом 1 млн. рублів. Поряд із ними існувала велика кількість торгівельних лавок. Торгівля сприяла припливу населення.       Якщо у 1810 році тут проживало 1852 чол. то у 1859 – 2521 чол.

 

Із середини ХІХ на початок ХХ століття село Гуляй-Поле перетворюється у торгово-промислове містечко. У 1913 році тут проживає 16 тис. 150 осіб.

 

         На кінець ХІХ століття Гуляйполе стає одним з потужніх  центрів економічного, промислового, сільськогосподарського і культурного розвитку Катеринославської губернії.

         Саме тут був один з центрів сільськогосподарського машинобудування (заводи Кернера, Кригера, Механічні майстерні Вічлінського), переробка сільськогосподарської продукції (багато парових млинів, олійниць, винокуренних заводів).

         С тара архітектура центральної частини с ела Гуляй-Поля   - це  двоповерхові будинки переважно барокового стилю, прямі в шнурочок вулиці, які мали назви - Соборна, Ярмаркова, Соснова, Вокзальна.

         Були тут дві православні церкви, синагога, католицький молитовний дім, поштово  - телеграфна та нотаріальна контори, земська поштова станція, товариство взаємного кредиту, банк, страхові компанії, деревяний тротуар в центрі села, і нарешті театр з темно-червоними оксамитовими кріслами в затишних ложах.

         На території сучасного району на початку ХХ століття діяли 16 земських народних та 3 церковно-парафіяльні духовні училища .

         В Гуляйполі діяли 3 гімназії : приватна жіноча гімназія Мороховського та жіноча і чоловіча гімназії товариства “Просвіта”.

         Гуляйпільський район був одним з центрів єврейської сільськогосподарської колонізації (4 колонії Ново-Златопільського та 4 - Приютненського приказів Херсонсько - Бесарабського управління). В самому Гуляйполі був значний відсоток єврейського населення (комерсанти, ремісники). Центром єврейської культури в селі була школа талмуд-тора, яку відкрив у 1895 році Керкер. Збереглася будівля колишньої синагоги.

         Були часи, коли в пресі Гуляй-Поле називали маленьким Віднем . Те порівняння з’явилося, мабуть, відтоді, як робітник завобу Кригера Жорж Калашников організував духовий оркестр. Залюблений у Штрауса, в жанр віденської опери Жорж прагнув своїм почуттям наповнити Гуляй-Поле. Тож плинули в надвечір’ї над літнім садом, парком, де грав оркестр “казки Віденського лісу”, “Весняні голоси” Штрауса. У музичному багатоголоссі Гуляйпільщини були таланти: Іван Рачинський - автор сюїт, увертюр, поет, політолог, перекладач. Його знали в Західній Європі, де здобув юридичну та музичну освіту.

         В 1900 році в Гуляйполі було збудовано велику кам’яну семикупольну церкву яка носила ім’я Святотроїцька. Храм славився на всю губернію, а по архітектурній забудові не було їй рівних на півдні України. У 1934 - 1935 роках церква була зруйнована і розібрана на будівельні матеріали.

Гуляйпільський район Запорізької області у творений 7 березня 1923 року .  Адміністративним центром району стало село Гуляй-Поле - одне із найдавніших в області.

 

У 1938 році  Гуляйполе отримує статус міста районного підпорядкування.

 

       У вересні 1939 року в Гуляйполі розпочав навчання  студентів вчительський інститут, створений на базі педтехнікуму. Гуляйпольський вчительський інститут став справжньою “кузнею” педагогічних кадрів для закладів освіти області.

         Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2001 року № 878 “Про затвердження Списку історичних населенних місць України”, та з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, місто Гуляйполе занесене до списку історичних населенних місць України. У зв’язку з цим виникла необхідність відкриття туристичного маршруту до міста Гуляйполя, з метою ознайомлення громадян з його історичним минулим.

Нині до  складу району входить 58  адміністративних одиниць: місто Гуляйполе, селище Залізничне, 57  сіл. В районі проживає 28,4 тис. жителів.

Відстань до обласного центру м. Запоріжжя - 99 км .  Найближча залізнична станція  знаходиться на відстані 8 км від районного центру в селищі Залізничному.

Провідною галуззю економіки району є сільське господарство, де працює 85 підприємств різних форм власності.

Промисловий сектор нараховує 2 підприємства. Це дочірні підприємства ВАТ „Мотор Січ” – „Машинобудівний завод” та „Механічний завод”.

Соціальна сфера налічує  38 освітніх закладів,  23 заклади охорони здоров’я та 18 закладів культури  клубного типу, в яких діють 119 клубних формувань, в тому числі дитячих – 59 та 95 колективів художньої самодіяльності.

Місцеве самоврядування в районі представлена 21 радою: районна, міська, селищна та 18 сільських рад.