Главная › Новости

Чи потрібно сплачувати штраф за виправлену арифметичну помилку у декларації?

Опубликовано: 31.10.2018

Розглянемо практичну ситуацію на прикладі конкретної судової справи ( Постанова ВС від 05.04.2018 р. №К/9901/19814/18, справа №808/9098/15 ).

На початку року підприємство подало  декларацію з плати за землю . В ній визначено річну орендну плату у розмірі 72 тис. грн та, відповідно, щомісячну плату у розмірі 6 тис. грн.

Проте у рядку цієї декларації за серпень підприємство припустилося помилки та замість орендної плати у розмірі 6 тис. грн зазначило 60 тис. грн. Той факт, що це банальна арифметична помилка, зрозуміло всім, окрім ДФС. Адже, якщо  річна   сума орендної плати становить 72 тис. грн, то місячна аж ніяк не може дорівнювати 60 тис. грн.

The Great Gildersleeve: Leroy Smokes a Cigar / Canary Won't Sing / Cousin Octavia Visits

Платник подав уточнюючий розрахунок на початку жовтня та зменшив своє податкове зобов’язання за серпень на 54 тис. грн (при цьому річна сума визнаного ним податкового зобов’язання залишилася без змін).

Позиція контролюючого органу

ДФС вирішила не визнавати ані факт арифметичної помилки, ані факт її виправлення. У наступному році (через 5 місяців після уточнень платника) контролюючий орган провів камеральну перевірку підприємства та нарахував штраф за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 10% від суми «заниження», тобто  5.4 тис .  грн .

Логіка ДФС наступна. Відповідно до  п. 287.3 ПКУ , "податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується  рівними частками  власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю,  щомісяця протягом 30  календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового місяця".

Оскільки граничний строк сплати за серпень закінчився 30 вересня, а сплачено було лише 6 тис. грн, різниця у розмірі 54 тис. грн набула статусу податкового боргу одразу після настання цього моменту. Уточнений розрахунок, поданий у жовтні, не впливає на прострочення, що виникло у вересні, тобто до подання уточнюючого розрахунку, тому рішення про штраф – правомірне.

Позиція Верховного Суду

Проте суди всіх інстанцій стали на бік платника, а Верховний Суд коментованою постановою остаточно погодився з платником та визнав неправомірним рішення ДФС про нарахування штрафу.

Суд встановив, що, виявивши допущену помилку щодо суми орендної плати, яка підлягала сплаті за серпень, платник скористався наданим йому правом та подав уточнюючий розрахунок. Він зазначив розмір орендної плати, який підлягав сплаті за місяць, а саме 6 тис. грн, що  з огляду на річну орендну плату  у розмірі 72 тис. грн  відповідає частині орендної плати , яка сплачується щомісячно.

При цьому Верховний Суд послався на  п. 50.1 ПКУ : "у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації".

Зазначені дії платника свідчать про відсутність підстав для віднесення суми у розмірі 54 тис. грн до складу податкового боргу, як помилково вважає ДФС.

Отже, поданий, навіть, після закінчення граничного строку сплати податкового зобов’язання, уточнюючий розрахунок обов’язково повинен враховуватися контролюючим органом при майбутніх перевірках.

Крім того, арифметична помилка платника за один місяць, що суперечить річній сумі податку, не може використовуватися ДФС як привід для нарахування штрафних санкцій.

Замість висновку

Наведене вище не означає, що платник податків не повинен уважно перевіряти показники декларації, яку він подає до ДФС. Адже саме шляхом зазначення суми податку до сплати в цій декларації, він узгоджує суму податкового грошового зобов’язання. Яке, якщо його своєчасно не сплатити, навіть за умов, що платник податку завищив таку суму, отримує статус податкового боргу.

Але в наведеній ситуації арифметична помилка, допущена при складанні декларації, була очевидна – сума місячних зобов’язань була значно більшою, ніж сума річного зобов’язання.

За таких умов податківці мали не чекати, коли платник сам знайде цю помилку, а вказати на неї, до виникнення податкового боргу. І провести не лише камеральну перевірку своєчасності сплати податку, а й камеральну перевірку самої декларації, що потрібно було зробити протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку її подання, а якщо декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання ( п. 76.3 ПКУ ). Саме такі правила діють з 01.01.2017 р., коли були нарешті встановлені загальні строки для камеральних перевірок податкової звітності. За наслідками такої перевірки, в разі виявлення помилки, мав бути складений акт, один з примірників якого повинен надаватися платнику податку протягом трьох робочих днів ( п. 86.2 ПКУ ).

Якби це було зроблено вчасно в зазначеній ситуації, то платник податку подав би уточнюючий розрахунок значно раніше, податковий борг би не виник і справу не довелося б доводити до суду. Який, як ми можемо лише вітати, став на бік платника податку.

Автор: Євгеній Піддубко