Главная › Новости

Хотинській школі присвоєно ім'я відомого історика і археолога Ігоря Свєшнікова

Опубликовано: 23.10.2018

У Радивилівському районі здійснюється ряд заходів з підготовки до відзначення 100-річчя від дня народження доктора історичних наук, відомого дослідника Берестецької битви Ігоря Кириловича Свєшнікова (19.Х.1915 – 20. VIII. 1995), який з п’яти років разом з родиною проживав у селі Хотин, нині Радивилівського району.

Тож за клопотання місцевої громади на сесії Радивилівської районної ради наприкінці грудня Хотинській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів присвоєно ім’я Ігоря Свєшнікова.

Хотинський краєзнавець, автор книги «Святі місця землі моєї» Надія Мельник виступила з ініціативою впорядкувати за участю районної влади місце колишньої садиби Свєшнікових у Хотині, встановити пам’ятний знак. Адже Хотин цілком може бути включений в екскурсійні маршрути до Національного заповідника «Поле Берестецької битви» в село Пляшева, – як-не-як, саме завдяки 20-літнім археологічним дослідженням Ігоря Кириловича на місцях битви 1651 року ми дізналися багато нового про її хід, учасників, отримали неоціненні археологічні знахідки, а монографія І.Свєшнікова «Битва під Берестечком» з науковою скрупульозністю узагальнила результати розкопок.

Музей Ігоря Свєшнікова у Хотинській школі може стати важливим осередком зберігання, систематизації, вивчення та пропаганди матеріалів про визначного вченого.

Влас Надчицький.

Пропонуємо вашій увазі також статтю колишнього голови Рівненського краєзнавчого товариства, вже покійного Івана Пащука, яку він підготував десять років тому, з нагоди тоді ще 90-ліття Ігоря Свєшнікова.

Життєвий шлях і науково-археологічні дослідження Ігоря Кириловича Свєшнікова (19.Х.1915 – 20. VIII. 1995), шанованого і добре знаного історика-археолога, тісно переплелися з різними місцями рівненської землі.

Народившись у студентській сім’ї в Києві, з 1921 р. проживав у с. Хотин Радивилівського району. Між іншим, його батько опікувався Вербською папірнею, яка стояла на річці Ікві, там виготовлялася паперова маса з осики і доставлялась на фабрику в сусідню Рудню-Почаївську (нині Радивилівського району).1)

Успішно склав Ігор вступні іспити до четвертого класу Дубенської польської гімназії, яку закінчив у 1935 р., і став студентом юридичного факультету Львівського університету (нагадаємо: за часів Польщі), а з 1938 р. за дозволом ректора ще й посилено і зацікавлено вивчав археологію на тодішньому гуманітарному факультеті, першозапорукою чого стала його часта участь в археологічних розкопках на Волині, зокрема у розташованих поряд селах Хотин і Полуничне, а також співпраця з Дубенським краєзнавчим музеєм, де допомагав упорядковувати археологічні фонди, а пізніше став завідувати однойменним відділом на громадських засадах.

Друга світова війна перервала навчання у Львові – і Ігор Свєшніков учителює у різних місцях. Змушений був повторно у 1945 – 1950 рр. заочно вчитися у тому ж університеті, працюючи у Львівському історичному музеї. Під його керівництвом щоліта проводяться археологічні дослідження у Львівській, Тернопільській і Рівненській (Ровенській) областях.

Так, у 1957 р. проводив розкопки могильника вельбарської культури біля с. Дитиничі Дубенського, а в 1958 -1959 рр. – поселення і могильника культури шнурової кераміки у с. Здовбиця Здолбунівського району.

Працюючи у відділі археології Інстититуту суспільних наук АН України (тепер Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича у Львові) з 1959 р., перед тим захистивши кандидатську дисертацію на тему “Пам’ятки племен бронзової доби Прикарпаття і Західного Поділля”, продовжує розкопки.

Публікує матеріали про свої дослідження на Рівненщині – “Пам’ ятки культур шнурової кераміки в басейні р. Устя” (1962), “Поселение культуры шнуровой керамики в с. Городок Ровенской области” і “Пам’ятки милоградської культури в басейні р. Горинь” (1964), ” Нове поселення стжижовської культури в Ровенській області”, “Археологічні розкопки на Дубенщині”, “Поселение познебронзового века у с. Муравица Ровенской области”  і “Раскопки кургана бронзового века у с. Иванье Ровенской области” (1966), “Разкопки и разведки в басейне р. Иквы” (1970)2 та інші.

У 1972 р. здобуває ступінь доктора історичних наук, захистивши дисертацію на тему “Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці ІІІ – на початку ІІ тисячоліття до нашої ери”.

Він уперше підготував і видав “Довідник з археології України. Ровенська область” (1982) при сприянні Ю.Нікольченка.

Саме завдяки І.К.Свєшнікову вперше були проведені розкопки на полі Берестецької битви 1651 р., внаслідок чого з’явилися його численні публікації у періодиці, виступав на різних наукових конференціях, випустив фотопутівник “Музей-заповідник “Козацькі могили” (1990) та історико-археологічне 300-сторінкове дослідження ” Битва під Берестечком” (1993).

У всеукраїнській, обласній і районній періодиці, в ряді журналів у 1971 – 1995 рр. з’являється чимало різножанрових публікацій про наукову і археологічну діяльність вченого, його ім’я стало широко відомим в Україні і за її межами3), про його вагомий внесок в українську історичну науку говорилося на науково-краєзнавчих конференціях “Берестецька битва в історії України”, які проводилися з 1990 р., як правило, в будинку культури села Острів Радивилівського району.

Пам’ятними для мене стали літні місяці 1995 року, коли готувалося відзначення 80-річчя Ігоря Кириловича. Він тоді з групою львівських археологів проводив розкопки на території Дубенського замку. Про це я опублікував замітку в рівненській обласній газеті “Вільне слово”.4) І раптом – сумна звістка із старовинного міста: серце вченого зупинилося під час сну в місцевому готелі.5)

А ювілейна книжечка “Ігор Кирилович Свєшніков”, яку я впорядковував і редагував, уже вийшла у світ після його смерті. У ній вміщені його біографія, бібліографія наукових праць і досліджень, журнальних і газетних публікацій, короткий перелік статей про вченого і невеличкі спогади науковців, працівників музеїв і краєзнавців. Зокрема, про вченого говорилося у моїх публікаціях “Неспокійне серце”6) і в подачі “Краєзнавці Рівненщини” на сторінці “Ріднокрай”, яку в ті роки публікувала газета “Вільне слово”.7)

За життя І.К.Свєшніков листувався з багатьма людьми. Так, мені вдалося виявити 14 його цікавих листів до колишнього бібліотекаря  Надії Андріївни Мельник у село Хотин Радивилівського району з 18 вересня 1990-го по 11 квітня 1995-го років. Їх частково вдалося опублікувати на сторінках обласної газети “Вісті Рівненщини” в чотирьох подачах у квітні – червні 2001 р.8)

Пошануванням пам’яті Ігоря Кириловича стало відкриття на музейному будинку тоді ще Державного історико-меморіального заповідника “Поле Берестецької битви” у селі Пляшева 20 серпня 2000 р. (до 5-річчя від дня смерті вченого) меморіальної дошки.

“Все своє творче життя, науковий талант і енергію сповна віддав вивченню стародавньої історії України… Праці І.К.Свєшнікова відзначаються глибокою вірогідністю як за виявленим унікальним і автентичним археологічним матеріалом, так і за безперечною новизною у висвітленні загальних подій і деталей”, – писав доктор історичних наук, професор, проректор Національного університету “Острозька академія” М.Ковальський.

“Я схиляю голову перед цією Людиною”, – сказав академік НАН України, Герой України, тодішній голова Всеукраїнської спілки краєзнавців П.Тронько.

“Ігор Кирилович – вчений широкого масштабу і високої культури. Діапазон його зацікавлень сягав від бронзового періоду аж до козацьких часів…”, – висловився доктор історичних наук, професор Волинського університету імені Лесі Українки М.Кучинко.9)

Про надзвичайну захопленість археолога улюбленою справою, про високу людяність і постійну доброзичливість не раз доводилося чути від рівненських музейників, культпрацівників, журналістів і краєзнавців, які співпрацювали чи зустрічалися з ним. З високою повагою і теплотою про нього говорили і писали у своїх статтях колишній начальник обласного управління культури Юрій Нікольченко, працівники музеїв Гурій Бухало, Тетяна Пономарьова (Рівне), Павло Лотоцький, Ігор Плясковський і Леонід Галабуз (Пляшева), журналісти Григорій Дем’янчук, Кім Закалюк (Рівне), Володимир Ящук (Радивилів), Євген Цимбалюк (Млинів) та багато інших його сучасників.

І такі високі оцінки його діяльності давало багато учених-фахівців і людей, які знали Ігоря Свєшнікова чи з ним працювали, не тільки з України, а й держав близького зарубіжжя.

Іван Григорович Пащук (20 лютого 1938 – 19 вересня 2013).

Афанасьєва З. Дубенські папірні// Дубно і світ. Міжнародна науково-теоретична конференція, присвячена 900-річчю міста Дубна. 25-26 серпня 2000 року. – Дубно. – 2000. – С. 41-42. Ігор Кирилович Свєшніков. До 80-річчя від дня народження (упорядник і редактор І.Г. Пащук). – Рівне. – 1995. – С. 10-22. Там само. – С. 23-26. Там само. – С. 27, 30, 33. Пащук І. Археологічні знахідки в Дубенському замку// Вільне слово. – Рівне. – 1995. – 9 серпня. Ігор Кирилович Свєшніков (некролог)// Вільне слово. – 1995. – 23 серпня. Пащук І. Неспокійне серце// Вільне слово. – 1995. – 18 жовтня. Пащук І. Краєзнавці Рівненщини. Біобібліографічний довідник// Вільне слово. – 1998. – 11 листопада. Пащук І. Листи Ігоря Свєшнікова// Вісті Рівненщини. – 2001. – 25 квітня, 16 і 23 травня, 27 червня.

ДИВ.: Ігор Свєшніков: Неопалимі дзвони Звенигорода