* РБК — новости

* *

Главная Новости

Розширення договірної свободи роботодавців і працівників

Опубликовано: 22.10.2018

Чи приймуть Трудовий кодекс в осяжному майбутньому? Який злий жарт з працівниками грають надлишкові права, наприклад, позитивна дискримінація? Чому в Україні склалася ціла культура неформальної зайнятості? І які неймовірні питання, можливо, незабаром стануть нагальними на ринку праці – наприклад, чи матимуть трудові права виконавці зі штучним інтелектом? Ці та інші запитання редакція ПроHR поставила Сергію Сільченку , партнеру практики трудового і податкового права юридичної компанії ILF, голові Комітету з трудового права Асоціації правників України.

- Сергій, на ваш погляд, чи буде новий Трудовий кодекс прийнятий в доступному для огляду майбутньому? Або ми продовжимо жити і працювати за КЗпП 71-го року?

- Думаю, найближчим часом Трудовий кодекс не приймуть. Звичайно, це непростий процес. Трудовий кодекс –це продукт компромісу, зокрема, щоб він реально працював, роботодавці і профспілки повинні багато про що домовитися. Але для його прийняття потрібен «двигун». А зміни в трудових відносинах зараз не в пріоритеті – більше уваги приділяється, наприклад, реформам у соціальній та пенсійній сферах . Крім того, перед виборами політики не хочуть піднімати цю складну тему, провокувати протести. Якби новий кодекс був умовою продовження фінансування Міжнародним валютним фондом, напевно, він би вже був прийнятий... А так, імовірно, вважається, що поки все хоч якось працює – і добре. Це велика помилка. На жаль, ця тема час від часу піднімається, коли з'являється якась чутка, часто – на рівні «одна баба сказала». Тоді є звернення журналістів з приводу того, чи правда це. Проходить хвиля новин, потім інтерес згасає. Зараз просто немає сили, яка може просунути новий кодекс.

- Яка ваша особиста думка про проект Трудового кодексу в нинішній редакції: які аспекти трудових відносин він зробить більш ефективними? І чого в ньому не вистачає?

- Наведу приклади. Зараз не врегульовано питання використання технічних засобів контролю за співробітниками. Хоча я завжди говорив – нічого не заважає компаніям використовувати систему фіксації, відеоспостереження, головне – включити ці положення в колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, повідомити працівників про зміну істотних умов праці, прояснити – навіщо це зроблено. Але межі застосування таких норм обов'язково повинні бути прописані в законі. У проекті Трудового кодексу є пропозиції з цього приводу. І це важливо для багатьох сфер бізнесу. Приклад з агросфери: коли в 2015 році одна компанія встановила на комбайни і трактори GPS-модулі, це знизило витрати палива на 20-25 відсотків, тому що люди перестали працювати «наліво».

Або позитивна дискримінація. Зараз роботодавці неохоче беруть на роботу жінок з маленькими дітьми або матерів-одиначок, тому що таких співробітниць майже неможливо звільнити, які б порушення ні допускалися. Якщо встановлюється занадто багато гарантій співробітникам, роботодавець намагається знайти лазівку, щоб заздалегідь обійти складності. Винятки потрібні. У проекті Трудового кодексу можливість звільнення є – наприклад, за порушення трудової дисципліни.

Є й інші важливі нюанси – наприклад, встановлюється тільки письмова форма трудового договору: досвід показав, що це необхідно для обох його сторін.

Висловлю крамольну думку, але я дійшов висновку, що нинішня ситуація з трудовим законодавством підштовхує роботодавця до того, щоб написати «власне законодавство», регулювати використання праці своїми внутрішніми нормативними актами. Звичайно, є норми, які необхідно дотримуватися всім – наприклад, не можна придумати нову підставу для звільнення. Але якщо ти хочеш, щоб твій бізнес працював за твоїми правилами – створи свій внутрішній трудовий розпорядок, легалізуй те, що реально використовуєш. Наприклад, якщо в компанії не проводиться атестація, а використовується метод оцінки співробітників «360 градусів», – без проблем, врегулюйте це самі, пропишіть правила в положенні про атестацію.

Нинішня ситуація з трудовим законодавством підштовхує роботодавця до того, щоб написати «власне законодавство», регулювати використання праці своїми внутрішніми нормативними актами.

У проект Трудового кодексу потрапили не всі важливі питання. Наприклад, там немає колективних договорів і колективних трудових спорів. А це важливі аспекти найманої праці і закони, які їх регулюють, потрібно включити їх в кодекс.

Для всіх, хто застосовує закон, зручно, коли є кодифікований акт, що дає відповіді на всі запитання, а не десятки різних актів, багато з яких ведуть свою історію з 30-х років минулого століття. Закон пишеться за єдиними лекалами. Я за розширення договірної свободи між роботодавцями і працівниками, і в проекті це є.

Також проект Трудового кодексу залишає профспілкам менше можливостей для узгодження звільнень з ініціативи роботодавця. Але і сьогодні будь-яка відмова профспілки повинна бути обґрунтованою і мотивованою, наприклад, стосуватися ділових якостей співробітника. Часто роботодавці доводять вже в суді, що відмова профспілки дати згоду на звільнення не законна і не обґрунтована. Тому, коли є потреба зменшити роль профспілок при звільненні, вона все одно проявить себе, якщо не через закон, так через судову систему, судові прецеденти.

Таким чином, проект Трудового кодексу відповідає на багато практичних питань, запити ринку праці, але поки ми можемо говорити про нього, як про можливість. Гарантій того, що він буде прийнятий незабаром і реально запрацює, немає. Я б краще говорив про актуальне законодавство.

- Із вашого досвіду, з якими проблемами в полі трудових відносин українські роботодавці стикаються найчастіше, за якою допомогою звертаються?

- Все ситуативно. У 2014-2016 роках, наприклад, це були питання мобілізації. Потім запустили процес перевірок Держпраці, і компанії стали цікавитися, як до них підготуватися. Найбільш традиційні – це трудові спори в суді. А також – як правильно створити бізнес, найняти персонал, і як закрити бізнес, звільнити співробітників. Особливо це актуально для іноземців, які не звикли до багатоходової процедури скорочення.

Крім того, зараз відбувається медреформа, автономізація закладів охорони здоров'я, і залишається багато відкритих питань, наприклад, що буде з лікарями, на яких «не підписалися» пацієнти? Загалом, все нове, де поки не напрацьована практика, вимагає залучення юристів.

– Які помилки, яких припускаються компанії, найчастіше призводять у майбутньому до складних ситуацій, конфліктів зі співробітниками?

- Скільки роботодавців, стільки і помилок. Багато що залежить від кваліфікації кадровиків, HR-менеджерів, бухгалтерів. Наприклад, часто відбуваються звільнення не за процедурою, багато проблем через складне законодавство в сфері індексації грошових доходів населення. Так, при перевірці Держпраці може виявитися, що хоч всі співробітники оформлені, але зарплати не індексуються просто тому, що бухгалтер не знає, як це робити. І компанія отримує штраф у десятикратному розмірі мінімальної зарплати по кожному працівнику. Багато помилок допускається при зміні умов праці, наприклад, коли починається криза і працівників переводять на неповний робочий час. Багато неточностей у стартапів, які починають роботу, керуючись інформацією, знайденою в Інтернеті, наприклад, починають платити співробітникам зарплату, а податкову не повідомляють про факт прийому на роботу. Часто компанії приймають на роботу з випробувальним терміном без офіційного працевлаштування, це теж порушення – і так далі.

Багато що починається з системи освіти. Наприклад, зараз практично в усіх ВНЗ зменшили кількість годин трудового права в навчальній програмі для юристів. Хоча потрібно віддати належне – не всі, але багато студентів багато займаються самостійно.

- Із вашого досвіду – якщо роботодавець і працівник йдуть до суду, хто виграє частіше? Можливо, ситуація різна в різних категоріях справ? І чи є тому об'єктивні причини?

- Є категорії справ, в яких роботодавець програє майже завжди, наприклад, у разі заборгованості по зарплаті, це очевидно. А ось якщо йдеться, скажімо, про законність звільнення – буде змагальний процес, належить з'ясувати, хто неправий: роботодавець, працівник або обидві сторони. Тоді суд розбирається, хто «неправий більшою мірою».

Традиційно вважається, ще з радянських часів, що суд захищає інтереси більш слабкої сторони – працівника. І в цьому є частка правди: все-таки права працівника порушуються частіше, і працівники частіше звертаються з позовами до суду. Насправді виграє той, у кого адвокат краще. Я іноді навіть відмовляю клієнта судитися, якщо він об'єктивно неправий. Деякі все одно йдуть до суду, витрачають час, гроші і здоров'я, своє і іншої сторони. Дуже погано, коли обидві сторони йдуть на принцип і не чують одна одну.

Цікаво стежити за рішеннями Верховного Суду, які формують практику на майбутнє. Наприклад, в 2014 році з'явилася нова підстава для звільнення – припинення повноважень посадових осіб, це пункт 5 статті 41 КЗпП. Уявімо, що людину на її ж машині возить найманий водій. Чи має право власник машини запросити іншого водія, якщо цей його не влаштовує? Так і в ситуації, коли є власник бізнесу і топ-менеджер. Директор – це не тільки найманий працівник, він ще і управляє майном власника, це специфічна посада, і власник повинен мати право замінити «водія». Судова практика за даною категорією справ з'явилася тільки цієї зими, Верховний Суд прийняв відповідні рішення, з'явилося два прецеденти.

- Які норми і закони в трудовому праві інших країн ви вважаєте прогресивними, такими, які можна запозичити для України – нехай не в найближчій, а в довгостроковій перспективі? І чому?

- Бізнесу потрібна лібералізація відносин, з огляду на зростання популярності тимчасової зайнятості, гнучкого режиму роботи, використання неповного робочого часу, а також застосування інформаційних технологій. Це важливо врегулювати.

Я намагаюся активно використовувати в регулюванні трудових відносин цивільне право, тому що там існує свобода договору. Якби ми були в ЄС, було б легше – керувалися б Директивами ЄС, які дуже прогресивні. Зараз хоч і здійснюється гармонізація українського та європейського законодавства, але не так швидко, як хотілося б.

- Розкажіть, будь ласка, про якісь цікаві, незвичайні справих, трудові спори зі своєї практики.

- Люблю цікаві справи, які потрібно розгортати, як цукерку. Наприклад, недавно ми захистили трудові права пастора однієї з церков України. Його звільнили за прогул, але нам вдалося довести, що підстав для звільнення не було, суд прийняв рішення про відновлення пастора на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Кілька років тому ми працювали над справою про звільнення регіонального представника, материнська компанія якого перебувала за кордоном і вела бізнес за своїми правилами. У компанії було заборонено вести бізнес з родичами. Був дуже цікавий процес, у результаті якого вдалося довести законність звільнення за порушення трудової дисципліни. Оскільки роботодавець був підприємством з іноземними інвестиціями, закон дозволяє регулювати трудові відносини нормами, що містяться в статуті, а через нього і корпоративними правилами. Тому суд погодився з тим, що все ж таки не можна торгувати з фірмами, що належать своїм дітям. Тобто вже в 2012 -2013 роках питання комплайенс стали предметом розгляду судів: від районного до Вищого спеціалізованого.

Цікава тема – угода про уникнення конкуренції, коли власник вкладає в співробітника, а він іде і створює свій бізнес. Наприклад, в кінці 90-х у мене був клієнт – ювелірна компанія, яка набирала молодих хлопців і навчала їх ремеслу. Деякі з них потім купували обладнання і відкривали свої кіоски. Ми знайшли правове рішення – контракт, і встановили в ньому матеріальну відповідальність, необхідність відшкодувати витрати на навчання в разі звільнення. Це, до речі, дуже актуально і зараз. Такі контракти здійснюють у тому числі і психологічний вплив на співробітників.

- Ви очолюєте комітет трудового права Асоціації правників України. Чим займається даний комітет?

– Асоціація – одне з найбільших і авторитетних українських об'єднань юристів. Ми беремо участь і організовуємо обговорення важливих тем, наприклад, зараз – GDPR, законодавство про захист персональних даних в ЄС і його вплив на бізнес. Реагуємо на злободенні теми. Члени комітету були в робочій групі при підготовці проекту Трудового кодексу. Запрошуємо представників контролюючих органів, суддів, обмінюємося досвідом. Працюємо з молодими фахівцями – це відмінна можливість для початківців юристів.

– Як, на ваш погляд, буде трансформуватися сфера трудових відносин? Яких новел – у близькому чи далекому майбутньому, реалістичних і, можливо, поки ще на рівні здогадок – можна очікувати?

– Технології приведуть до мінімізації документів. І у нас вже лунала ідея, правда, не була реалізована, скасувати трудові книжки і створити єдиний електронний реєстр. Контроль держави стане менш тотальним.

З'являться роботи, а з ними і багато питань, поки що на рівні фантастики. Робот – це не суб'єкт, а об'єкт. Чи будуть це трудові відносини? У відомого робота Софії є інтелект. Так ось, чи буде високоінтелектуальний робот мати право на відпочинок – або тільки працювати, а потім «іржавіти в коморі»?

Я очікую, що превалювати будуть внутрішні локальні акти. Чому у нас так багато неформальних трудових відносин? Нелегальна зайнятість є в усьому світі, просто обсяги різні. В Україні склалася ціла бізнес-культура, яка не вимагає дотримання правил, офіційного працевлаштування. По-перше – і люди, і компанії до цього звикли. По-друге, бізнесу так простіше. І поки «гуляє кеш», можна платити зарплату в конвертах без податків, бізнес буде цим користуватися. І по-третє – трудові книжки, накази, облік робочого часу, діловодство ... Все хочуть це спростити. Трудовим законодавством зараз користуються там, де це вигідно бізнесу чи немає іншого виходу, наприклад, доводиться вести облік робочого часу на виробництві.

Я прихильник того, щоб домовлятися. Звичайно, держава повинна чітко встановити, що можна і не можна. Ми ж не будемо повертатися до 18-годинному робочого дня або праці шестирічних дітей. А в іншому – робіть, як вважаєте за потрібне, і домовляйтеся з працівниками, давайте їм можливість поліпшити своє становище.

Джерело:https://prohr.rabota.ua/sergey-silchenko-ya-za-rasshirenie-dogovornoy-svobodyi-mezhdu-rabotodatelyami-i-rabotnikami/

Реклама

Популярные новости


Реклама

Календарь новостей

Реклама

Архив новостей

Реклама

rss