«ПРИМУШЕННЯ ДО СОЮЗУ», АБО ЯК КРИМ СТАВ «ІСКОННО РУССКІМ»

 Квітень 3, 2015

5372_p_6_img_0002Усі ми неодноразово чули російські побрехеньки про «Крим — ісконно русскую зємлю». Завдяки російській пропаганді в це увірували не лише росіяни, а й навіть деякі «співвітчизники». Офіціозу цій доктрині додала і минулорічна промова Путіна у Кремлі за результатами кримського «референдуму», в якій президент РФ урочисто говорив про Крим та понад тисячолітню «загальну історію та гордість».

Де ж початок історії «ісконно русского» Криму? І чи дійсно вона «тисячолітня»? Насправді Крим став «російським» лише 1783 року, коли Російська імперія анексувала Кримське ханство, тобто силою підпорядкувала його землі собі.

У дореволюційній російській, а згодом радянській та сучасній російській історіографії боротьба Московського князівства, а згодом і Російської держави з Кримським ханством переважно трактується як «справедлива». Останнє називали кублом татарських хижаків, яке було «небезпечним вогнищем агресії на Півдні». Звісно, не можна відкидати факт татарських походів на материк за живим товаром, які Кримське ханство з ХVІ ст. перетворило на своєрідний промисел. Результатом татарських набігів були випалені та знелюднені міста і села. Втім у цей час і територія Кримського ханства стає об’єктом вторгнення московських військ та нападів запорозьких і донських козаків.

Ще 1559 року цар Іван ІV направив «промишляти під Кримом» 8-тисячне військо на чолі з окольничим Данилом Адашевим. До походу долучився також 5-тисячний загін запорозьких козаків Дмитра Вишневецького. Поблизу Азова запорожці розбили загін кримської кінноти, яка готувалася до походу на Казань. Водночас загін Адашева спустився на човнах по Дніпру до кримського узбережжя. На морі він захопив два турецькі кораблі й висадився у Криму. У своєму «промислі» адашевці задовольнилися спустошенням декількох поселень.

Чергову спробу завоювати Крим було здійснено у 1686 році. У поході взяло участь 100-тисячне військо на чолі з новгородським намісником князем В. Голіциним. До нього приєдналися 50 тисяч козаків на чолі з гетьманом І. Самойловичем. Степові пожежі та нестача продовольства, з якими російське військо зіткнулось у південних степах, змусили Голіцина повернутися до Москви.

Російські походи на Крим ХVІ-ХVІІ ст. були за своєю природою загарбницькими і призводили переважно до розорення та грабування поселень півострова.

Але справжнім лихом для півострова стали російські походи 30-х рр. ХVІІІ ст. 1736 року до Криму вдерлося військо фельдмаршала графа Мініха. Розбивши поблизу Перекопа 100-тисячне військо хана Каплан-Гірея, Мініх розпочав «зачистку» Криму. Карасубазар був спалений, Гезлєв (Євпаторія) зруйнований. Але найбільшого спустошення зазнала ханська столиця — Бахчисарай. Було спалено багато будинків, зокрема й будівлі Єзуїтської місії. Її багата бібліотека була почасти спалена, а частиною затоплена вином, знайденим московитами у погребах, де єзуїти намагалися сховати від знищення найкращі книги та рукописи. Згорів також ханський палац; у полум’ї пожежі загинув архів володарів Криму Гіреїв. Татарські села також винищувалися та спалювалися. Вціліли лише татари, які сховалися в горах; степи знелюдніли.

Наступного року фельдмаршал граф Лассі також здійснив рейд на Крим. Розбивши війська Менглі-Гірея, Лассі спалив чимало поселень, вцілілих після походу Мініха через те, що вони знаходилися в стороні від його маршруту. Крим зазнав жорстокого спустошення.

ВІД ОКУПАЦІЇ ДО «ПОСТІЙНОГО УТРИМАННЯ»

Останній етап російського завоювання Криму пов’язаний з імператрицею Катериною ІІ, за правління якої імперія розгорнула широкомасштабну кампанію за підкорення півострова.

Вирішальним етапом на шляху завоювання Криму стала російсько-турецька війна 1768–1774 рр. Спочатку Петербург вдався до переговорів з Каплан-Гіреєм ІІ. Проте, попри на щедрі хабарі та запевнення в наданні ханові всілякої допомоги з боку Росії для набуття Кримом «незалежності», вони закінчилися провалом. Хан відмовився від російського втручання.

Тоді Катерина ІІ вирішує розколоти єдність татар, аби в такий спосіб досягти своєї мети — позбавити Оттоманську Порту сюзеренітету над ханством. Сепаратні переговори з представниками татарських родів стимулювалися щедрими дарунками, обіцянками блискучої кар’єри, грошима. Для внесення ще більшого розколу серед татар командувач російської армії князь В. Долгорукий вдався до підкупу їхньої впливової групи, зокрема і членів роду Гіреїв. Але тодішній хан Селім-Гірей залишився вірним Туреччині. Навіть більше — він особисто воював на боці султана проти російської армії на Дунаї. Союзником Росії у Криму став представник ханського роду Шагін-Гірей, за її підтримки він сподівався посісти престол, тож виступив за налагодження співпраці з Петербургом. Проте повернення до Криму Селім-Гірея змусило Шагіна та його проросійську партію тимчасово згорнути діяльність. Але вже в липні 1771 р. до Криму вступила 30-тисячна армія князя Долгорукого, якого підтримували 60 тисяч ногайців, колишніх підданих хана. В. Долгорукий затвердив на престолі Сахіб-Гірея, брата Шагін-Гірея. Останній посів місце калги. Крим окупували російські війська.

На Долгорукого покладалося завдання укласти угоду з ханом. Проте переговори з татарами не дали результату. Тоді росіяни вдалися до збройного «примушення до миру». У вересні 1772 р. армія Долгорукого винищила «татарські юрмища, що чинили безлад», тобто татар, які не схотіли коритися окупаційному режиму. Масові страти, що супроводжувалися спаленням поселень, тривали кілька тижнів. Зрозумівши, що окупанти не зупиняться перед винищенням мирного населення, татарські представники були змушені погодитися на підписання договору про «незалежність» ханства.

У листопаді 1772 р. у Карасубазарі, де зібралися старійшини бейських родів, мурзи та ногайські представники, було підписано союзний трактат. Угода проголошувала «незалежність» татарських народів, які становили одну область, та союз з Росією. «У постійне утримання» росіянам передавалися фортеці Керч і Єнікале, а також бухта Ахтіар, що дозволяло побудувати тут базу для майбутнього Чорноморського флоту.

КРИМ «НЕЗАЛЕЖНИЙ» (1772–1783)

А тим часом російсько-турецька війна тривала. Її перебіг дозволяв Росії розраховувати на подальше зміцнення власних позицій у Криму. А от сподівання Туреччини на допомогу Франції та Австрійської імперії не справдилися. Ситуацію ускладнила також передчасна смерть у січні 1774 р. султана Мустафи ІІІ. Турки змушені були погодитися на ведення переговорів із Росією.

10 (21) липня 1774 р. біля болгарського села Кючук-Кайнарджи між двома імперіями було укладено мирний договір. Проголошувалася незалежність Кримського ханства; Росія отримувала значні території сучасної південної України, а також Керч та Єнікале у Криму, але зобов’язувалася вивести з півострова свої війська.

Отже, Кючук-Кайнарджийський мир став переломним моментом у повному завоюванні Криму. Незалежність, «дарована» татарам, яскраво свідчила, що Росія прагнула ствердити своє виключне верховенство в регіоні. Петербург не надто прискіпливо дотримувався статей трактату. І зовсім не поспішав з виведенням своїх військ з півострова.

Навесні 1775 р. татари скинули ненависного їм проросійського хана Сахіб-Гірея; ханство посів Девлет-Гірей ІІІ (1775–1777), який прагнув покінчити з російським ставлеником Шагін-Гіреєм. Але знову втрутився Петербург. Генерал князь Прозоровський, в обозі якого знаходився Шагін-Гірей, у 1777 р. вступив до Криму і розбив військо Девлет-Гірея. Ханський престол перейшов до Шагіна, влада якого трималася виключно на багнетах російських військ.

Тим часом ситуація у Криму загострювалася. Невдоволення татарських мас і більшої частини знаті відверто проросійською політикою Шагін-Гірея, який фактично перетворився на маріонетку Петербурга, зростало. Бажання хана вступити на військову службу до російської імператриці й отримання ним у жовтні 1781 р. від Катерини ІІ чину капітана гвардії Преображенського полку було розцінене опозицією як зрада ханства та ісламу. На звернення муфтія з проханням шанобливо ставитися до традицій і законів ісламу хан вдався до нечуваного злочину — за його наказом муфтія було страчено.

Це стало приводом до нового повстання, яке очолили брати Шагіна Батир (Богадир) та Арслан-Гіреї, кубанські намісники. У вересні 1782 р. до Криму вступив каральний «миротворчий» російський контингент. Протягом двох місяців повстання було придушено, а всі бунтівники знищені.

У лютому 1783 р. Шагін-Гірей зрікся влади на користь Росії і був відправлений до Калуги. 8 (11) квітня Катерина ІІ підписала маніфест про анексію Кримського ханства. З політкоректною і навіть благозвучною назвою «О принятии полуострова Крымскаго, острова Тамана и всей Кубанской стороны под Российскую Державу». До речі, путінський указ про другу анексію Криму має практично ідентичну назву — «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым…»

Отож тривала боротьба, яку вела Росія за оволодіння Кримом, завершилася наприкінці XVIII ст. анексією Кримського ханства. У цій ситуації Кримське ханство постраждало через власне геополітичне становище. Кючук-Кайнарджийський трактат 1774 р. став переломним етапом у кримській кампанії Росії та фатальним для Криму. Ні його колишній сюзерен, ні саме ханство вже фактично не мали можливості адекватно відповідати на агресивні дії Російської імперії. Розколоте насадженими ззовні внутрішньополітичними протиріччями і знекровлене перманентним військовим втручанням Петербурга Кримське ханство наприкінці ХVІІІ ст. стало жертвою імперських прагнень Росії.

Щодо цього варто відзначити й роль Катерини ІІ у завоюванні Криму. Енергійна зовнішньополітична діяльність імператриці, з одного боку, та сприятлива міжнародна ситуація, зокрема політичний та військовий занепад Османської імперії, з другого, дозволили російській імператриці здійснити те, про що могли лише мріяти її попередники на російському престолі.

На жаль, мусимо констатувати, що експансіоністські геополітичні погляди мали не лише попередники відомої імператриці. Схоже, її слава не дає спокою й її ідейним нащадкам…

Богдан КОРОЛЕНКО,

Київ

Залишити відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

rss
Карта