«ВАЛЕРА» — ЯК ЦЕ БУЛО…

 Березень 13, 2015

5363_p_4_img_0003Є речі, про які ніколи не розповість ні ОРТ, ні сумнозвісне «ЛайфНьюз», та й узагалі жоден з російських чи проросійських каналів. Йдеться про поразки російських найманців під час ключових битв на Cході України. Про шалені втрати адептів так званого «новороського міра». Одна з таких має назву «Валера». Так називався блокпост поблизу Дебальцевого. Наші співрозмовники — командир, та бійці одного з підрозділів 80-ї окремої аеромобільної бригади, які безпосередньо вели там бій.

Ми навмисно не показуємо обличчя командира і навіть не називаємо його основний позивний. Надто високу ціну після бою біля «Валери» за голову цього українського офіцера призначили російські найманці. Причому підступні вороги розшукують не лише офіцера, але і його рідних, батьків та дітей. Настільки сильна в них жага помсти за свою поразку.

— Коли наші вороги почали наступ на Дебальцеве, ми отримали наказ від керівника сектору висунутись на підсилення взводного опорного пункту, який мав назву «Валера». Прийшовши туди, ми побачили, що підрозділи 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади ведуть хоч і важкий, проте успішний бій. Перед їхніми позиціями вже горіли три танки противника. Причому третій закарпатці підбили вже гранатами. Можна сказати, ми просто з маршу вступили в бій і підсилили наших братів по зброї. Закрили певні прогалини, влаштували заслон і головне — не дали ворогу заглибитися на нашу територію.

Зрозумівши, що раптово захопити цей блокпост не вдасться, російські терористи вдались до улюбленої в таких випадках тактики — посиленого артилерійського та ракетного обстрілу. Застосовували все, що мали в наявності, — міномети усіх калібрів, самохідні артилерійські установки 2С1 «Гвоздика», а також уже традиційні в таких випадках «Гради». На довершення на пряму наводку для обстрілу наших позицій виїжджали ворожі танки. Проте наші бійці не лише уміло укривались від шквального ворожого вогню, але й завдавали відчутні удари у відповідь.

— Час від часу ми просто повзали нижче землі, — поділився спогадами учасник того бою з позивним «Адвокат». — Було важко. Було гаряче. Але ми вистояли. Більш того, ми успішно нищили ворога, що прийшов до нас.

Підтримав товариша й боєць з позивним «Шустрий».

— Було страшно, але ми це розуміли вже потім, — розповів він. — нам допомагала підтримка один одного. І, що важливо, грамотне й чітке керівництво командирів.

Звичайно, під час такої артилерійської підтримки ворожі колони намагались прорватись повз взводні опорні пункти. Однак всі плани ворога було зірвано.

— Ми тримали оборону протягом тижня, — продовжив командир. — І за весь цей час жоден ворожий солдат чи бойова машина не пройшли через наші позиції.

Загальними зусиллями оборонці нашої позиції перетворили на купу брухту кілька десятків російських броньованих машин «Тигр». Також з російської колісної техніки догорати в кюветах залишилось багато КАМАЗів, «Уралів» тощо. А за підсумками бою виявилось, що українці знищили ні мало ні багато — танкову роту ворога. Після такого розгрому російські найманці припинили танкові атаки на наші позиції.

— Ми відбили всі атаки ворога й утримали позиції. А коли був наказ на відхід, то відійшли з усією технікою та особовим складом. Більше того — ми вивезли навіть ушкоджену. Отже, такого омріяного нашими противниками панічного відступу вони не отримали, — підсумував офіцер.

Командир подав документи на заохочення особового складу державними нагородами та на присвоєння позачергових військових звань. І дуже сподівається, що чиновники у високих кабінетах не покладуть їх «під сукно».

Тарас ГРЕНЬ,

із зони АТО

Залишити відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

rss
Карта