«ВІЙСЬКО, ЗА ЯКИМ СИЛА І ПІДТРИМКА НАРОДУ, Є НЕПЕРЕМОЖНИМ»

 Березень 11, 2015

5362_p_1_img_0004ДИРЕКТОР ДЕПАРТАМЕНТУ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ТА ПОСТАЧАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ НЕЛЛІ СТЕЛЬМАХ: «ВІЙСЬКО, ЗА ЯКИМ СИЛА І ПІДТРИМКА НАРОДУ, Є НЕПЕРЕМОЖНИМ»

Упродовж останніх двох місяців Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України очолює волонтер, координатор фонду «Крила Фенікса» Неллі Стельмах. Наш кореспондент зустрівся з Неллі Григорівною, аби з перших уст дізнатися про поточний стан справ із продовольчим, речовим та іншими видами забезпечення українського війська.

–Неллі Григорівно, нещодавно ви звернулися до волонтерів, аби ті більше не купували бронежилетів та шоломів. Це означає, що проблему вирішено?

— Саме так. На сьогодні це питання повністю закрите. Нині на складах вже накопичено певну кількість кевларових шоломів та бронежилетів. Упродовж року будемо й надалі їх закуповувати згідно з планом державних закупівель і постачати у війська. При цьому варто зазначити, що всі мобілізовані отримуватимуть особисті засоби захисту безпосередньо перед відправкою в зону АТО, в бойових частинах. На час зборів у навчальних центрах цього спорядження їм не видаватимуть.

— А що стосується інших предметів речового майна, Збройні Сили також отримають їх у достатній кількості?

— Для цього робимо все від нас залежне. Можу сказати, що четверту хвилю мобілізації нам вдається забезпечувати значно краще, ніж попередні. Однак робити це доводиться в авральному порядку. Коли я почала вивчати стан справ у департаменті, стало зрозуміло, що минулого року планування державних закупівель на 2015 рік взагалі не здійснювалося. Для того, аби нині процес йшов у нормальному робочому ритмі, принаймні ще в листопаді потрібно було хоча б підписати з виробниками відповідні протоколи. Пошив одягу — це певний технологічний процес, його повний цикл становить 4–5 місяців. Тобто для того, щоб наступної зими наші бійці були одягнені в зимові однострої вчасно, ми працюємо вже зараз, і це нормально. А от забезпечувати поточні потреби доводиться, як то кажуть, «з коліс» — склади порожні, все що виробляється для потреб армії, відразу ж доставляється у військові частини.

5362_p_5_img_0002Але навіть за таких умов у забезпеченні війська є великі зрушення на краще. Я часто буваю у військових частинах, на полігонах. Хлопці, які були мобілізовані під час першої, другої хвиль, пройшли АТО і нині служать інструкторами, кажуть: так, різниця є, і вона суттєва.

— Зараз багато схвальних відгуків чуємо про канадську гуманітарну допомогу…

— Так, військовий одяг та взуття, яке ми отримали завдяки допомозі дружньої держави, неабияк стали у пригоді. І ніде правди діти, прогалини у плануванні цьогорічних потреб у речовому майні закриваються нині значною мірою саме завдяки канадській допомозі. Лише берців було отримано близько 70 тисяч пар. Це дуже велика допомога українській армії. Але постійно розраховувати на дружнє плече ми не збираємося. Цьогоріч на потреби тилового забезпечення Міністерства оборони державним бюджетом передбачено 2 млрд 800 млн гривень. Це — величезні кошти, для порівняння: торік на ці ж потреби військове відомство отримало лише 650 мільйонів гривень.

— Тобто коштів на тилове забезпечення військовослужбовців вистачає?

— Вистачає. Я впевнена, що війська все отримають у повному обсязі й вчасно. Є проблеми лише по кількох позиціях.

— А що викликає сумніви?

— Зимові польові куртки, літні польові костюми та спальні мішки. По цих позиціях є привід хвилюватися, і причини пов’язані насамперед з можливостями нашої промисловості. Наприклад, що стосується літнього польового обмундирування. Його, згідно з планом закупок передбачено придбати 448 тисяч комплектів. І тут є питання до виробників, а їх в Україні тільки три: по-перше, чи впораються з обсягом, по-друге, чи матимуть тканину відповідної якості. Всі ми добре пам’ятаємо, скільки нарікань викликала тканина сумно-звісного артикула 2701, з якої минулого року були пошиті літні ка-муфляжі. На

жаль, поки що доводиться констатувати, що тканини, яка б відповідала сучасним вимогам для пошиття літньої польової форми, в Україні немає. Виробниками було заявлено декілька зразків, які нібито можна використовувати, але тестування цих тканин у незалежних лабораторіях засвідчило: необхідним технічним характеристикам вони не відповідають. Отже, поки що ми шукаємо тканину, бо шити солдатський одяг з тієї, що плавиться і не витримує тривалої експлуатації в польових умовах, не будемо. Упевнена, зрештою знайдемо те, що потрібно, і витратимо державні кошти ефективно.

— До речі, про кошти. Яким чином на державних закупівлях позначається знецінення української грошової одиниці?

— Безумовно, стрибки валютного курсу та цін чинять певний вплив. Наприклад, на деякий час нам довелося призупинити закупівлю бензину А-80, хоча його резерви досить обмежені. По інших ПММ ситуація менш критична — авіаційного гасу та дизельного пального є достатні запаси, тож можна спокійно витримати паузу до того часу, як ситуація на валютному ринку, отже, і з ціноутворенням стабілізується. Що стосується продуктів харчування, то поки що з підприємствами, які надають послуги з харчування особового складу, працюємо за старими, раніше укладеними договорами.

— Не від учора почали багато говорити про необхідність збільшення вартості добового продовольчого набору для військовослужбовців. Чи є зрушення в цьому питанні?

— Зрушення обов’язково будуть. Кошти для цього в кошторисі Міноборони передбачені. Але поки що, як і раніше, більше 17 гривень 62 копійок на день — з розрахунку на одного бійця на закупівлю харчів ми використовувати не можемо.

— Чому?

— Тому що для Міністерства оборони гроші на підвищення виділені, а для інших силових структур — ні. При цьому харчуватися згідно із законодавством всі військовослужбовці незалежно від того, в якому відомстві вони проходять службу, мають за однією на всіх нормою. Тому зараз ми пробиваємо в Кабінеті Міністрів відповідне рішення. Упевнена, що наші урядовці знайдуть кошти, бо в цьому випадку як ніколи актуальне прислів’я: «Не хочеш годувати власну армію — годуватимеш чужу».

А загалом організація харчування особового складу — це окрема тема, і поки що ми лише на порозі проведення необхідних реформ. Найближчим часом в одному з військових госпіталів плануємо запустити пілотний проект, але поки що говорити про це зарано.

5362_p_5_img_0003Візитка співрозмовника

До початку російської агресії проти України сертифікований проектний менеджер Неллі Стельмах займалася складною справою, утім зовсім не пов’язаною з військом. Вона курирувала будівництво промислових об’єктів: електростанцій, хімічного та металургійного заводів. І так сталося, що її перший волонтерський досвід також стосувався будівництва — влітку минулого року за написаним нею проектним завданням у Миколаєві на кошти, зібрані «Крилами Фенікса», було збудовано штаб виведеної з Криму Сакської морської авіаційної бригади. За більш ніж півроку волонтерської діяльності Неллі Стельмах бралася за завдання будь-якої складності — вела технічні проекти для військових шпиталів, займалася придбанням медичного обладнання та безпілотників, організовувала збір коштів на потреби реабілітації поранених, працювала над створенням проекту мобільних лазень та пралень, координувала вивезення з Артемівська на ремонт в Миколаїв пошкодженої бронетехніки тощо. Не злякалася труднощів і тоді, коли їй, волонтерці, запропонували роботу у військовому відомстві. «Спочатку я деякий час очолювала відділ взаємодії з волонтерами Центру забезпечення службової діяльності МО та ГШ ЗС України, потім була призначена головувати у відомчому комітеті з конкурсних торгів, — згадує Неллі Григорівна. — За цей час довелося забути про вихідні та святкові дні. Працюю з сьомої ранку до одинадцятої вечора. Крок за кроком ми робимо все для того, аби наші солдати були забезпечені необхідним у повному обсязі. І вдається чимало».

До речі, аутсорсинг у харчуванні військовослужбовців — загальноприйнята світова практика. На жаль, в Україні цю ідею знівельовано через відсутність нормативно-правової бази, яка б чітко і прозоро регулювала відносини між військовою частиною та підприємством, яке виграло тендер на право надавати послуги з харчування особового складу. Тому нам, звичайно, не потрібно вигадувати власний велосипед, а брати й доводити до розуму ті напрацювання, які маємо. Цим і займаємося з урахуванням досвіду АТО.

— Неллі Григорівно, той же досвід АТО засвідчує, що без волонтерської допомоги протистояти ворогу було б значно складніше. На вашу думку, коли тилове забезпечення війська стане таким, що волонтерська допомога Збройним Силам вже не знадобиться?

— Відверто кажучи, я переконана, що волонтерський рух, як щирий прояв турботи українців про своїх захисників, не повинен закінчуватися ніколи. Бо тільки таке військо, за яким сила і підтримка народу, є непереможним.

— Дякую за розмову.

Бесіду вів Іван СТУПАК,

«Народна армія»

Залишити відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Карта