ХТО ВОНИ, ЗАХИСНИКИ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ?

 Січень 26, 2015

5344_p_3_img_0002В суспільстві склалася думка, що аеропорт утримували якісь надлюди «кіборги» — особливо натреновані професіонали спецпризначенці. Проте можу вас розчарувати. За останні три ротації в аеропорту серед тих, хто їхав у самісіньке пекло, я не бачив нікого, крім звичайних українських чоловіків. Більшість з них лише в серпні минулого року були зібрані мобілізацією в новий третій батальйон львівської аеромобільної бригади.

Звісно, серед них є теж професіонали. І найколоритніша постать — начальник штабу цього батальйону, офіцер з позивним «Араб». Безумовний спец, який нещодавно готував особисту гвардію принца Саудівської Аравії. Коли почалася агресія сусідньої «імперії» проти нашої країни, він сповістив «свого» шейха, що збирається їхати додому. Той із бедуїнською розсудливістю відповів: «Я тебе розумію, ти повинен їхати, це твій джихад. А я буду сплачувати тобі всі кошти, доки ти будеш на війні, тільки повертайся до мене».

Тож чоловік в стилі казки «1000 і 1 ніч» і пішов добровольцем на свою війну. Крім професіоналізму, його відрізняють ще надзвичайна ввічливість та скромність. Лише нещодавно від сторонньої людини я дізнався, що «Араб» — син одного з вищих українських воєначальників. При всьому цьому він завжди поряд зі своїми підлеглими. Особисто проводив кожну ротацію в донецькому аеропорту. І саме він у ході спецоперації витягнув уночі п’ятьох наших поранених з нового терміналу. Терористи перед тим протягом трьох діб відмовлялися виконувати домовленості щодо евакуації поранених з обох боків. Та коли в аеропорту утворилося справжнє пекло, він без вагань прорвався до своїх підлеглих та особисто очолив оборону терміналу.

Безумовно переважна більшість захисників аеропорту — це звичайні чоловіки 35–45-річного віку, які колись відслужили у війську, мають сім’ї та роботу і були призвані за мобілізацією. Пам’ятаю, як під час однієї з ротацій у термінал мене особливо вразив один з них — чоловік вагою значно більше ста кілограмів, який надійно всівся в кузові вантажівки, весь обкладений речами, дровами, продуктами для бійців. І сидів він з такою абсолютною непохитністю, що я відразу зрозумів — ніякі російські найманці не зможуть змусити його спуститися для перевірки.

Тож під час однієї із них він так там і залишився. Терористи оглянули кузов у комплекті з цим воїном. Я впевнений, що він міг і відмовитись від ротації в аеропорт, послатися на фізичні особливості, залишитися і виконувати обов’язки на позиціях підрозділу. Але цей чолов’яга не зміг та й не захотів, щоб бойові побратими пішли на смертельне завдання без нього. І ніякі труднощі не зупинили цього бійця.

У мене тільки одне питання до кожного, хто вважає за можливе називатися чоловіком: невже ми залишимо цих героїв сам на сам боротися з ордами терористів та іншої нечисті з північної імперії?! А тих, хто не може носити зброю, я прошу — молиться за них…

Михайло УКРАЇНЕЦЬ,

полковник

Залишити відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

Карта