АН-70 РОЗПРАВИВ КРИЛА

 Січень 21, 2015

5342_p_1_img_0003Як вже повідомляла «Народна армія», на озброєння вітчизняного війська прийнято військово-транспортний літак короткого зльоту та посадки Ан-70. Відповідний на-каз підписав Міністр оборони України генерал-полковник Степан Полторак. Щоправда, цьому рішенню передувало майже двадцять років випробувань, конкурентної та політичної боротьби «за» та «проти» цієї, без перебільшення, унікальної крилатої машини.

Нагадаю, свого часу Росія та Україна підписали міждержавний договір про спільне створення та закупівлю військово-транспортного літака Ан-70. Але саме Росія використовувала цю програму як важіль для тиску на український авіапром: за понад двадцять років реалізації цього проекту неодноразово виголошувалися заяви про відмову від його фінансування або взагалі участі в реалізації. Проте Ан-70 все ж таки набув практичного втілення і не в останню чергу завдяки відповідальній позиції та надходженню коштів з Міністерства оборони України.

Історія створення унікального літака

Уперше військово-транспортний літак Ан-70 викотили зі складального цеху Авіаційного науково-технічного комплексу (АНТК)

ім. О.К. Антонова 24 грудня 1996 року. Тоді це був транспортний літак нового покоління з небаченим рівнем використання новітніх технологій та найдосконалішим обладнанням. Унікальна крилата машина на декілька років випередила розробки, що ведуться в інших країнах світу.

Необхідність створення Ан-70 була викликана тим, що майже усі наявні транспортні літаки середнього класу — радянський Ан-12, американський С-130 «Геркулес», французький С-160 «Трансалл» — розроблялися ще в 50-х роках минулого століття, тож безнадійно застаріли як морально, так і фізично. До того ж у військових значно підвищилися вимоги до характеристик вантажопідйомності, габаритів вантажів, що перевозяться, використання злітно-посадкових смуг, а також і економічних показників.

5342_p_5_img_0003Крім того, на той час у Збройних Силах України тривав процес оптимізації їхньої чисельності, в якому робився акцент на підвищенні мобільності війська. Звісно, що без військово-транспортної авіації цього показника досягти вкрай важко. Між тим проблему переміщення військ повітрям у випадку навіть локального конфлікту нині важко розв’язати через технічний стан літакового парку — чималий термін експлуатації.

Своєю чергою можливості Ан-70 як військово-транспортного літака відповідають вимогам, що висуваються до такої техніки майже в усіх країнах світу. Його широкий та високий вантажний відсік (4х4,1 м) може вмістити, за розрахунками фахівців, 98% зразків сучасного озброєння та військової техніки, що є на оснащенні збройних сил як країн СНД, так і НАТО. Об’єм його відсіку — 400 куб. метрів, що втричі більше, ніж у Ан-12, С-130, С-160 і на 35% більше, ніж у Іл-76. Літак здатний забезпечити десантування 110 парашутистів або перевезення 300 військовослужбовців з повним озброєнням за один рейс. Ан-70 може літати із крейсерською швидкістю 750–800 км/год., що дорівнює швидкості реактивного літака Іл-76 та на 30% більше, ніж у Ан-12, С-130, С-160. При цьому він не має рівних за витратами палива: вони становлять лише 150 г на тонно-кілометр вантажу, що перевозиться. До речі, при виконанні типового транспортного завдання — перевезення вантажу 20 тонн на відстань 3 000 км — перспективний європейський літак, за розрахунками, буде витрачати палива на 26% більше, а Іл-76 вже зараз витрачає його на 88% більше, ніж Ан-70.

На початку незалежності України відбулося значне скорочення видатків на авіапромисловість та створення нових зразків авіаційної техніки. Але завдяки генеральному конструктору П. Балабуєву, який очолював АНТК ім. Антонова до 2005 року, підприємство власним коштом спромоглося практично повністю провести цикл випробувань літака. При цьому був збудований другий дослідний екземпляр, який також був у них задіяний.

На жаль, в історії створення нової машини доволі часто є й сумні факти. Так, під час розробки Ан-70 трапилися дві нештатні ситуації: перший прототип у 1995 році зіткнувся з літаком супроводження, а в 2001 році другий дослідний зразок здійснив вимушену посадку майже відразу після зльоту з аеродрому. Попри те, українські авіаконструктори змогли відновити літак і продовжити програму випробувань. Наприкінці 2002 року відбулися спільні державні випробування літака за участю представників міністерств оборони України та Російської Федерації. На жаль, невдовзі після цього розгорілися політичні пристрасті навколо подальшої долі цієї перспективної машини.

Політична складова спільного проекту

Напевне, в історії розробки літаків не було і не буде аналогів запеклим політичним суперечкам, які велися навколо перспективної «сімдесятки». Після першого етапу випробувань наприкінці 2002 року з’явився відповідний акт, де були перелічені виявлені технічні недоліки. Замість розробки та узгодження заходів з їхнього усунення російське Міноборони, яке виступало співзамовником літака разом із вітчизняним оборонним відомством, почало вести дискусію про недоцільність подальшої роботи і відмови від розробки цієї крилатої машини на користь модернізації транспортників Іл-76.

Майже два роки, аж до 2005-го, російське Міноборони відмовлялося від продовження робіт та їхнього фінансування. При цьому навіть у Росії деякі фахівці відзначали, що оскільки ця крилата машина вже проходить льотні випробування, не варто витрачати великі кошти на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Але після поновлення робіт, узгодження спільної програми щодо усунення технічних недоліків російська сторона за деякий час заявила, що не вважає проект перспективним через прагнення України вступити до НАТО. Пауза в роботі затяглася, тож з 2007 по 2009 рік АНТК ім. О.К. Антонова самостійно виконувало науково-дослідні роботи, їхнє фінансування взяло на себе Міністерство оборони України.

Рішення про замовлення трьох літаків Ан-70 українське військове відомство ухвалило ще 2003 року. Але після ухвалення закону про фінансування проекту створення Ан-70 та включення цієї роботи до Державної програми розвитку озброєння та військової техніки до 2011 року саме українські військові врятували проект створення літака від занепаду та забуття.

Рішення Міністра оборони України генерал-полковника Степана Полторака про прийняття Ан-70 на озброєння свідчить, що на сьогодні цей військово-транспортний літак є одним з кращих поміж небагатьох зразків середніх транспортних крилатих машин нового покоління. Свого часу США обмежилися модернізацією застарілого С-130, що включала подовження фюзеляжу, встановлення більш економічних двигунів та сучасної авіоніки. В Європі багато років велося створення А400М, але в результаті побудовано лише кілька серійних зразків.

Тому за сприятливого розвитку подій програма Ан-70 може стати тим «локомотивом», що витягне з кризи ключові, найбільш інтелектуальні та наукоємні галузі, які створюють імідж держави: авіакосмічну, приладобудівну, радіоелектронну.

Наталія ПЕЧОРІНА,

«Народна армія»

Залишити відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

rss
Карта