«З БАГАТЬМА ВІЙСЬКОВИКАМИ МИ ВЖЕ ПОРІДНИЛИСЯ…»

 Січень 9, 2015

5337_p_6_img_0003Координаційний центр допомоги пораненим у зоні антитерористичної операції очолює Юлія Семенець. Вона разом з колегами допомагає українським бійцям ліками, одягом та продуктами харчування.

— Я давно займаюся бізнесом, який приносить мені непогані статки, — говорить Юлія Тарасівна. — Тож до недавнього досить впевнено почувалася в цьому житті. Але події на Майдані, учасником яких була, змінили його на всі 180 градусів. Коли побачила телесюжет про побиття «Беркутом» студентів на Майдані, зрозуміла, що спокійне життя скінчилося. І буквального наступного дня теж вийшла на Майдан. Спочатку була звичайною протестувальницею. З часом, коли похолодало, почала допомагати учасникам протестів теплим одягом, харчами. Насамперед тих, хто прибув до столиці з інших регіонів і виявився не готовим до зими.

Ситуація в центрі міста з кожнимм днем ставала дедалі напруженішою. Після того, як міліція кийками та гранатами зі сльозоточивим газом спробувала розігнати людей, десятки з них опинилися у столичних лікарнях. Багато хто з протестувальників перебував у вкрай важкому стані і потребував дорогих ліків, яких, звісно, у наших медзакладах не виявилося. Тож почала допомагати їм медпрепаратами.

— Сьогодні ви досить активно допомагаєте військовикам, постраждалим в ході антитерористичної операції. Це теж була ваша особиста ініціатива?

— Якщо ви натякаєте на пропозиції офіційних осіб Міністерства оборони чи інших державних структур, то їх не було. Це наше щире бажання бути корисними своїй країні у важкі для неї часи. Звучить пафосно? Можливо. Але щиро. Тим паче, що деякі мої родичі тривалий час воюють на Сході країни, тож і всі проблеми військовиків я сприймаю, як власні. А почалося все тоді, коли у Головному військово-медичному клінічному центрі МО України зявилися перші поранені бійці: я і кілька моїх подруг, накупивши різних смаколиків, вирішили їх відвідати. Зустріли нас дуже тепло. Зі спілкування з солдатами, офіцерами, а також медичним персоналом центру, дізналися про їхні проблеми, зокрема, щодо забезпечення медичними препаратами, речами першої необхідності. Порадившись, вирішили хоч трохи посприяти в їхньому розв’язанні. Спочатку працювали спільно з однією з громадських організацій, а з вересня — окремо.

— Розкажіть, будь ласка, про ваш колектив, хто є вашими спонсорами.

— Зі мною працюють, зокрема, Олена Прозорова, подружжя Ткачових — Інна та Володимир. Усіх нас познайомив Майдан. Родина Ткачових — унікальна: разом з батьками пораненими опікуються й їхні дві донечки — Настя і Таня, які все літо провели серед бійців, багатьох з них вони знають не лише по іменах та прізвищах: їм відомі й обставини,за яких ті були поранені, якої саме допомоги потребують. До речі, Інна отримала від радіостанції «Свобода» грант у 2,5 тисячі американських доларів і витратила ці кошти на спорудження пандусу до клініки неврології і нейрохірургії, де лікується чимало поранених бійців. Багато які з них пересуваються на візках, милицях, тож донедавна їм було проблематично подолати сходи. Тепер ці труднощі в минулому. Володимир Ткачов має багатьох знайомих не лише в різних куточках України, а й за кордоном. Сьогодні він активно використовує свої зв’язки для розв’язання проблем поранених українських бійців. Нещодавно, наприклад, побував у Данії з метою отримання гуманітарної допомоги від однієї з громадських організації цієї країни. Привіз медичне устаткування для реанімації, рентген-апарат, 40 ліжок для військово-польових госпіталів, розгорнутих поблизу району бойових дій. Привіз також і ліжка для кількох клінік центру, гостру потребу в яких відчували насамперед тяжкопоранені. Кілька разів він бував і в районі бойових дій, куди возив нашим військовикам гуманітарну допомогу.

— Олена Прозорова працює адміністратором в одному з приватних спортивних клубів столиці. Позмінно. А у вільний час допомагає нам, зокрема, доглядає тяжкопоранених, приймає від громадян допомогу, — додає Юлія Семенець.

— Тепер про наших спонсорів, — продовжує розповідь волонтерка. — Це всі небайдужі громадяни, яким болить за нашу Україну, її захисників, котрі мають добрі серця і чуже горе сприймають, як своє. До недавнього часу я і не підозрювала, що в нас багато таких людей. Гроші вони переказують на рахунок «Благодійний фонд підтримки військової медицини», відкритий в одному з українських банків. Суми різні: від 20–30 гривень до десятків тисяч. Левова частка з них витрачається на придбання медичних препаратів для військовиків, які перебувають у центрі.

— Солдатам, офіцерам українського війська, які воюють на Донбасі, допомагаєте?

— Звичайно. Наприклад, коли особовий склад полку спеціальногоо призначення опинився у вкрай скрутному становищі, ми відправили хлопцям кілька автівок, завантажених продуктами, ліками, обмундируванням. Напевно, можна сказати, що з багатьма військовиками, яким допомагаємо, ми вже поріднилися…

Сергій Зятьєв,

«Народна армія»

Залишити відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

rss
Карта