ОСТАННІМИ З ВІЙНИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ САПЕРИ

 Грудень 26, 2014

5334_р_5_img_0002Під час багатогодинних обстрілів ворожої артилерії в зоні АТО на Сході України старший солдат Сергій Зелінський дуже швидко зрозумів, що на війні щастя — дожити до вечора. За фахом Сергій військовий сапер, і бере участь в проведенні антитерористичної операції від самого її початку. У війську Сергій з 2009 року і за час служби у 143-му Центрі розмінування Головного управління оперативного забезпечення ЗС України на його рахунку тисячі знешкоджених вибухонебезпечних предметів.

– Сусіди, заходьте до нас на святковий концерт. Сьогодні наш Серьога обіцяв «реп» почитати, — запрошують нас сапери, палатки яких розташовані поруч з нашою.

— Обов’язково зайдемо, — і, «озброївшись» диктофоном, йдемо до сусідів.

Під музику, яка лунає з ноутбука, кремезний хлопець читає «реп». Прості душевні слова йдуть від серця й проникають у душу. У 2005 році Сергій зацікавився цим музичним напрямком. Згодом почав і сам читати «реп». Першими його слухачами були друзі, які й порадили йому «записатися». Відтоді у творчому доробку Сергія більше сотні композицій, серед яких чимало на тематику АТО. У його творах багато слів про цю війну, про її жертви, про героїзм і зраду, про солдатів і про бажання нарешті побачити вже її кінець.

За плечима старшого солдата Зелінського участь у миротворчій місії у ДР Конго, де він отримав свій перший бойовий досвід. У цій африканській країні тліє війна, і це ще більше ускладнювало його одну з найнебезпечніших професій. Після відрядження до гарячої Африки, Сергій, як і багато його товаришів по службі, навіть уявити собі не міг, що вже інша війна обпалить їх і на рідній землі.

У березні цього року Сергій повернувся із ДР Конго. Далі — служба на «гарячому» Донбасі. Один із днів він мимоволі згадує чи не щодня. Разом із підрозділами 72-ї окремої механізованої бригади сапери потрапили під перехресний вогонь терористів у Луганській області. Тоді сапери, разом з іншими, близько місяця перебували в оточені, й майже щоденно по ним лупила артилерія та «Гради».

— Той день був найважчим. Нас «крили» майже сім годин. Рятувались в бліндажі. Ми декілька разів гасили свою вантажівку, яка загоралася від розриву снарядів. Врешті, пряме влучання розірвало машину вщент, а там були всі наші речі: амуніція, спорядження та зброя. Так ми залишилися без «коліс» та зброї. Разом із військовослужбовцями 72-ї омбр ми змушені були вибиратися з оточення, крізь так званий гуманітарний коридор, — хвилюючись, згадує Сергій.

— Коли снаряд розривався поруч з укриттям, перекриття із стовбурів дерев тріщало так, наче ось-ось розсиплеться, але бліндаж витримав, і ми залишилися живими. Стає моторошно, коли думаєш про те, що після влучного пострілу наш бліндаж міг би перетворитися на братську могилу. Цей день я вважаю своїм другим Днем народження, — розповів Сергій Зелінський.

Після виходу з оточення Сергія направили до військового шпиталю. Колона автобусів, в якій їхали наші військовослужбовці, потрапила під мінометний обстріл. Та, на щастя, і цього разу Сергій вцілів. Після госпіталю, короткострокової відпустки — довгоочікувана та безмежно радісна зустріч з дружиною та дворічною донечкою…

Сьогодні у військового сапера вже друге відрядження до зони АТО. Найчастіше доводиться знешкоджувати «розтяжки», протитанкові міни, чималу кількість саморобних вибухових пристроїв. Міни переважно прикривають верхнім шаром землі, або маскують на її поверхні. На Донбасі часто зустрічаються випадки, коли їх розміщують на висоті зросту людини. При цьому до дротини прив’язують гачки, які чіпляються за одяг, і у такий спосіб приводять смертельний механізм у дію.

— Такі «розтяжки» використовувалися під час бойових дій у Чечні. Для сапера вони додають складнощів, адже під час руху зосереджуєш увагу на землі й можна не побачити смертельний «сюрприз». Тож саперу потрібно бути готовим до будь-яких нестандартних ситуацій. Адже він завжди йде першим. Ризикує сам і водночас відповідає за життя інших, — розповідає Сергій.

Сьогодні на Донбасі вистачає роботи для саперів не тільки на шляхах наших колон, а й у населених пунктах. Терористи залишили після себе багато саморобних вибухових пристроїв у житлових районах. Часто вони замасковані під звичайні побутові предмети, іграшки тощо. В будинках, де дерев’яна підлога, встановлюють пристрої, які спрацьовують, коли дошки прогинаються під вагою тіла. Трапляються замасковані саморобні пристрої у вигляді музичних програвачів, іншої побутової чи офісної техніки. Вибухова небезпека може зачаїтися і в звичайному мішку.

— Одного разу ми рухалися колоною, обабіч дороги стояв наповнений чимось мішок. Звичайний білий мішок, начебто покинутий або забутий поспіхом. Ми вирішили зупинитися та обстежити його. Виявили вибухівку, а від мішка до найближчих кущів тягнувся дріт. За нашими колонами полювали. Проте в кущах вже нікого не було, певно терористам щось завадило, — розповідає Сергій Зелінський.

А ще Сергій пригадав випадок, коли у літньої жінки в городі знайшли снаряд, який не вибухнув. Наші сапери швидко прибули на місце і знешкодили його. Вдячність місцевої мешканки не мала меж. Жінка щиро подякувала нашим військовим.

Сергій на власному досвіді знає, як не просто повертатися до мирного життя після закінчення війни. Він згадує, як під час короткострокової відпустки, прогулюючись із сім’єю міським парком, поблизу них несподівано вибухнула повітряна кулька. У військового сапера спрацював рефлекс, і він миттєво почав оглядатися, шукаючи укриття для родини. Це може здаватися дивним, проте для людини, яка пройшла випробування «Градами» та артобстрілами — спрацьовують професійні навички.

— Коли бачиш на дорозі пачку з-під цигарок або щойно покинуту обгортку від цукерки, саме собою виникає бажання обійти це місце, адже там, можливо, є міна. Але потім озираєшся навкруги і розумієш, що ти не на війні, а йдеш по парковій алеї рідного міста, — розповідає старший солдат Зелінський.

Сапери кажуть, що останніми з війни повертаються саме вони. За їхніми прогнозами, після ведення бойових дій про ці страшні часи роками нагадуватимуть нерозірвані снаряди, незнешкоджені міни, «розтяжки», замасковані місця зберігання боєприпасів тощо. Дуже прикро, що війна закінчиться, а люди продовжуватимуть гинути від вибухів. Сапери обіцяють, що зроблять все, щоб таких трагедій було якнайменше.

Ігор ПАРУБСЬКИЙ,

із зони АТО

Залишити відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

rss
Карта