СЬОГОДЕННЯ ГОРЛІВКИ: «РЕСПУБЛІКА» НА «РЕСПУБЛІКУ»

 Грудень 22, 2014

5332_р_4_img_0005…Слов’янськ. Разом з іншими офіцерами прес-центру АТО ми проводимо гуманітарну акцію на центральній площі міста. До нас підходить літня жінка і говорить: «Дякую, вам хлопчики, що ви тут. Але коли ви вже Горлівку звільните?.. В мене там родичі. Важко їм там…»

І ось мені випала нагода побувати в передмісті тієї самої Горлівки, про звільнення якої так благала жіночка зі Слов’янська. З початком подій на Сході України колись процвітаюче промислове місто Донбасу Горлівка опинилося під контролем бойовиків. Відтоді місцеві мешканці відчули на собі всі «переваги» ДНР. Більшість підприємств населеного пункту припинила функціонування, і городяни залишилися без роботи та засобів існування. Вулиці міста понівечені. Деякі будинки зруйновані вщент. Бої за Горлівку точилися довго, але місцеві мешканці так і не змогли звикнути до пострілів та розривів снарядів.

Сьогодні передмістя цього населеного пункту контролюють військовослужбовці 34-го мотопіхотного батальйону Збройних Сил України. Після оголошення «режиму тиші» тут дійсно стало дещо спокійніше. «Спокійніше» — це досить відносно, адже кулеметні черги чути навіть під час перемир’я.

— Терористи роблять усе можливе, аби примусити нас порушити «режим тиші». Диверсійні групи час від часу перевіряють нашу пильність. Бойовики намагаються тиснути на нашу психіку, але ми не реагуємо на провокації, — розповів старший блокпоста під Горлівкою з позивним «Койот».

5332_р_4_img_0002На початку розмови з Койотом десь далеко пролунало декілька черг зі стрілецької зброї. Після кількасекундної паузи обстріл продовжився. «Не по нам, і слава Богу», — сказав старший блокпоста. Можливо, чергова провокація або просто пристрілка. Військові з блокпостів уже за характером звуку пострілу знають, коли стріляють по них, і коли кулі летять в інший бік.

У той же час горлівські терористи продовжують з’ясовувати стосунки між собою — банда йде на банду. «Скоро в кожній квартирі буде своя республіка», — жартують бійці. Нині від городян можна почути, що «Республіка шахти № 67» воює із «Республікою терикону № 45», і це не чорний гумор, а реалії сьогодення, в яких опинилися мешканці Донбасу. Під час такого «перемир’я» військовослужбовці намагаються налагодити свій побут і допомагають місцевому населенню. Мешканцям передмістя Горлівки така підтримка військових сьогодні потрібна як ніколи.

ДОВІДКА «НА»

Перші поселення в районі Горлівки з’явилися на початку XVIII століття, тоді запорозькими козаками та селянами були засновані хутори уздовж річок Корсунь, Залізна й Кодима. Офіційною датою заснування є 1779 р. Перша назва міста — Государів Посад.

З початком будівництва Курсько — Харківсько — Азовскої залізниці в 1867 році на цьому місці виникло велике робітницьке селище. 1869-го населений пункт офіційно перейменували на честь інженера Петра Миколайовича Горлова.

В 1925 році Горлівка стає районним центром. Протягом наступних років у місті були відкриті перші заводи та шахти. З 29 жовтня 1941 р. по 5 вересня 1943 р. місто перебувало під контролем фашистських окупантів. У повоєнні роки було реконструйовано та збудовано низку нових підприємств, населення зросло до 337 000 мешканців.

…Ми наближаємося до межі, після якої вірогідність зустрітися із озброєними групами бойовиків зростає. Все — далі так звана «ДНР». Ще кілька кроків — і вогневого контакту не уникнути. На цій крайній точці знаходиться житлова багатоповерхівка. Її мешканка Світлана розповіла, що продуктові магазини зачинені, допомагають виживати українські солдати. Тепло- та водопостачання в будинку немає. Місцеві мешканці йдуть по воду до криниці, яка, на щастя, недалеко. Та це не найстрашніше… Небезпечно виходити з квартир, адже були випадки, коли люди підривалися на «розтяжках».

5332_р_4_img_0004

Мешканець Горлівки Володимир КОРНІЙЧУК

У багатоповерхівці на «крайній точці» живе і Володимир Корнійчук. Він працював на місцевій шахті й уже третій рік на пенсії. Вільного часу в нього багато, тому і вирішив власноруч прикрасити подвір’я свого будинку. Колишній шахтар облаштував там дитячий ігровий майданчик. Першим із підручних матеріалів вирізав лебедя, потім зробив крокодила, пальму, інші іграшкові скульптури, пісочницю, прикрасив клумби. І все власноруч, аби дітлахи мали де бавитися. Це було там, у мирному житті, коли в Горлівці навіть не чули про ДНР. Сьогодні майданчик пустий, і не дивно: війна внесла свої корективи в життя місцевих мешканців. Третина сімей уже виїхала із власних помешкань, адже люди бояться за життя своїх дітей.

Михайло, сусід Володимира Петровича, показав, скільки вікон у будинку розбили осколки снарядів, сьогодні вони забиті фанерою. За його словами, під час обстрілів мешканці стоять під стінками і вже забули, як це — спокійно спати.

Важливо, що військові тримають постійний зв’язок із мешканцями цього будинку і знають про всі їхні біди.

— Зараз ми намагаємося відновити тепло- та водопостачання до помешкань і постійно ділимося із мешканцями навколишніх будинків провізією, роздаємо теплі речі тощо. Але це не головне. Люди до війни звикнути не можуть — це неприродно — їм потрібен мир, — говорить Койот.

У зоні відповідальності батальйону знаходиться ще один блокпост, який військові між собою називають «Квіточка». Все почалося з того, що дружину коректувальника старшого лейтенанта Миколи Кіктя звати Віта, якщо лагідно, то Віточка. Додали на початок імені одну букву і колегіально прийняли рішення назвати так блокпост на дорозі до селища Шуми.

5332_р_4_img_0006

Старший блокпоста під Горлівкою з позивним «Койот»

Так само, як і під Горлівкою, терористи не дають спокою і «Квіточці». Бойовики засіли на териконі біля шахти імені Гагаріна і до оголошення перемир’я обстріляли навіть машини місії ОБСЄ. А поштарка, яка везла пенсії до сусіднього села, після обстрілу дороги дивом вціліла. Під час «режиму тиші» там і досі небезпечно. Нещодавно блокпост обстріляли з підствольних гранатометів, на щастя, обійшлося без жертв. В день, коли я перебував на блокпості, був сильний туман, видимість дуже погана. Захисники «Квіточки» розповіли, що цим можуть скористатися на териконі, і чергової провокації слід очікувати в будь-який момент.

Командир 34-го мотопіхотного батальйону Збройних Сил України полковник Дмитро Красильников розповів, що провокації на блокпостах — явище постійне. Але вогонь у відповідь наші військові не відкривають.

— Під час перемир’я ми укріпилися у своїх районах, наростили «м’язи», — зазначив полковник Дмитро Красильников. За його словами, зараз нормально працює забезпечення підрозділу, допомагають і волонтери. Нещодавно бійців батальйону забезпечили новою формою та взуттям. Це гуманітарна допомога, яку уряд Канади надає нашим Збройним Силам. Бійці батальйону задоволені. Речі теплі та практичні, вологу не пропускають. Але хлопці одягати нові однострої не поспішають. На вулиці плюсова температура, сніг розтанув, скрізь багнюка. «Вбивати» нові однострої зараз не будуть, зачекають, коли розпогодиться.

 

5332_р_4_img_0003

Командир 34-го мотопіхотного батальйону Збройних Сил України полковник Дмитро Красильников

Незважаючи на сумні реалії, хлопці на передових позиціях вразили мене високим бойовим духом та рішучістю. Покидаючи блокпост, я вже знав, що відповісти тій літній жіночці зі Слов’янська. «Горлівка буде нашою! І незабаром це обов’язково станеться, шановна пані. Хлопці на передовій мене в цьому переконали».

Ігор ПАРУБСЬКИЙ,

«Народна армія».

Фото автора

Залишити відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

rss
Карта